ЯКЩО ВАША ДИТИНА ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ІНШИХ…

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯ-ДЕФЕКТОЛОГА БАТЬКАМ ЩОДО ВЗАЄМИН З ДИТИНОЮ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ 

  Затримка психологічного розвитку (ЗПР) - це  уповільнення темпів  її розвитку, що виражається у  недостатньому загальному запасі  знань, незрілості  мислення, переважанні ігрових  інтересів, швидкому  пересиченні інтелектуальною діяльністю.

   На думку вчених, мовленнєві інтелектуальні порушення,  можуть  бути обумовлені різними причинами: спадковість, несприятливі  умови  виховання, тривалі хвороби, які виснажують  малюка, порушення функціювання головного мозку, пов’язані з  його ураженнями під час внутрішньоутробного розвитку  внаслідок патології  пологів, травм, тощо. Тому перше відвідування  дефектолога є діагностичним. Діагностика включає дослідження відповідності рівня мовного розвитку (словник, вимова) віку,  сформованості психічних функцій (пам'ять, увага, здатність до  узагальнень, мотивація до навчання, контакт), розвитку загальної  і дрібної ручної моторики (здатність координувати рухи власного тіла), стану слуху (здатність чути і розуміти мову), розвитку фонематичного слуху (здатність розрізняти звуки мови), сформованості мовного дихання (звуки мови утворюються лише на видиху), неврологічного статусу (наявність супутніх дефектів), наявності анатомічних дефектів артикуляційного апарату (вкорочена вуздечка язика, неправильний прикус, аномалії будови піднебіння).

    В ході діагностичного заняття дефектолог визначить чи потрібно дитину дообстежити додатково у психолога, психіатра, сурдолога, невролога тощо аби скорегувати порушені функції. За результатами обстеження визначаються напрямки роботи з дитиною.

   Зміст роботи підбирається індивідуально, відповідно до порушених функцій, адже мова - це результат скоординованої роботи всього організму. Тривалість періоду корекційних занять залежить від сукупності порушених функцій дитини, і може складати від кількох тижнів до кількох років, якщо розлади мають системний характер. Заняття проводить вчитель-дефектолог, а батьки вдома закріплюють матеріал. Від активності батьків значною мірою залежить ефективність корекційних занять.

    Слід враховувати, що ведучий вид діяльності дошкільника – гра, а тому корекційні заняття з дітьми слід проводити в ігровій формі. При перших ознаках втоми дитини потрібно змінити вид діяльності (сюжетна гра, малювання, ліплення, настільні ігри, розглядання малюнків та книг, що включають мовний матеріал який опрацьовується). Один вид діяльності може тривати залежно від віку дитини 5-7, 10-15, 15-20 хв. Щоб дитина менше втомлювалась спеціальні заняття вдома краще проводити в проміж вільної діяльності дитини 2-3 рази на день.

   Лише спільними зусиллями батьків, педагогів, а якщо потрібно і лікарів, можна досягти добрих результатів у корекції навіть важких розладів мовлення у дітей.

  Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки.

  Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею.

   Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї).
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потебами - це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.

   Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас.
   У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами.

    Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі.

   Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.

  У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка.

   Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначіть систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.
 Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів-фахівців.

Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї.
  Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю.
Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.