Гендерний аспект у вихованні дошкільників

Розвиток особистості, в основі якої лежить формування людиною своїх життєвих ролей, не може бути гармонійною без гендерно-рольової соціалізації.

Вихователь має знати, що недоліки формування гендерних ролей призводять до порушення статевої та гендерної ідентичності, а це, зокрема, може стати причиною проблем у між статевих контактах, сімейному житті, вихованні дітей.

Перша статева ідентичність, тобто знання своєї статевої належності відмічається науковцями вже в 1,5 років є найстійкішим стрижневим елементом самосвідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентифікації змінюються, при чому це часто пов’язано з розумовим і соціальним розвитком дитини.

Дворічний малюк уже знає свою стать, але ще не вміє обґрунтувати цю атрибуцію. У три-чотири роки дитина вже чітко розрізняє стать оточуючих людей (різна реакція на чоловіків і жінок простежується у немовлят уже у 7-8 місяців), але часто асоціює її за чисто зовнішніми ознаками, наприклад, одягом, і допускає зворотність, можливість зміни статі.

У два роки більшість дітей вже цілком здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевими ознаками. Наприклад, хлопчики помічають свою схожість з батьками або іншими чоловіками, починають зараховувати себе до тієї самої категорії.

Діти трьох роківне лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини висувають різні вимоги. Дівчатка, як правило, надають перевагу іграм у ляльки, зображуючи при цьому мам, бабусь, сестричок, вони люблять себе прикрашати тощо. А хлопчики переважно грають технічними іграшками, відображаючи діяльність водія, пожежника, міліціонера, військового. До п’яти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих.

Спілкування хлопчиків і дівчаток у4-5 роківмає особливий характер: з одного боку, це спілкування у грі, де ролі розподілені відповідно до статі, з другого, - безпосереднє спілкування з однолітками. Усвідомлюють постійність своєї статі та ким будуть у майбутньому.

У 6 - 7 роківнастає завершальний етап у формуванні статевої ідентичності. На цьому етапі відбувається диференціація статевих ролей, вибір певних видів ігор, певних компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників.

Гендерна педагогіка– це сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у навчальному закладі щодо соціалізації дітей, важливою складовою якої є само ідентифікація дитини як хлопчика або дівчинки.

Вимогою часу стало нове прочитання і нове розуміння освітнього досвіду видатних педагогів. Це дає відповідь на багато запитань стосовно гендерного виховання хлопчиків та дівчаток, принципів гендерної рівності у вихованні обох статей сучасними «новаторами».

Як хлопчики, так і дівчатка отримують інформацію про те, як вони мають поводитися від батьків, друзів, а також через ЗМІ. Соціальне оточення не завжди є об’єктивним в оцінці поведінки статей і справедливим у вимогах до них. Воно часто нав’язує свої вимоги, відповідно до яких діти різної статі мають поводитися по-різному.

Цінностями гендерної культури педагога є:

• усвідомлення абсолютної цінності прав чоловіків і жінок, свободи особи;
• усвідомлення себе як особистості, здатної впли­вати на гендерну ситуацію в державі;
• активна позиція щодо потреби участі в гендер­них перетвореннях;
• критичне сприйняття соціально-політичної ін­формації;
• розуміння рівноправної участі обох статей у по­літичному житті;
• лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
• готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки;
• почуття власного достоїнства, толерантність, плюралізм, здатність до компромісу.

Рівноправність у виховному процесі передба­чає:

• однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертан­ня до хлопчиків і дівчаток;
• статево нейтральні вимоги до дотримання пра­вил культурної поведінки, уникнення нав'язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить...» тощо;
• орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння уні­версальними вміннями та навичками незалежно від статі;
• заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спіл­куванні;
• однаковий доступ та заохочення дітей до ко­ристування різними іграшками, спортивним інвента­рем, приладдям;
• обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім’ї та суспільстві;
• привернення уваги вихованців до реклами, дитя­чих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жі­нок;
• демонстрування вихователями андрогінних рис, уникнення статево типізованих моделей поведінки.

Отже, узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, маємо відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від статево відповідних традиційних очікувань на користь особистісного, індивідуального розвитку дитини.

Впровадження ідей гендерної рівності в умовах сучасного дошкільного освітнього закладу

Сучасний етап оновлення української системи освіти пов’язаний із розвитком новітніх тенденцій щодо впровадження ґендерних підходів у процес навчання та виховання дошкільників.

Виховання громадян нового типу передбачає інтегрування ґендерного підходу в освітній простір. Ґендерна демократія можлива за умови виховання дівчаток і хлопчиків на засадах егалітарності, що передбачає особистісно орієнтований підхід, орієнтацію на партнерство в міжстатевій взаємодії, «співдружність різних, проте рівних».

Ґендерний підхід у освітньому процесі дає змогу дитині виявляти свою ідентичність. Він забезпечує більшу свободу вибору і самореалізації, допомагає бути достатньо гнучкою і вміти використовувати різні можливості поведінки.

Застосування ґендерного підходу у формуванні гармонійно розвиненої особистості пропонує новий спосіб пізнання дійсності, в якому відсутня нерівність.

Інтегрувати ґендерний підхід в освітнє середовище ЗДО означає реалізувати елементи нової гуманістично зорієнтованої технології організації методичної роботи педагогічних кадрів, метою якої є формування професійно важливих якостей особистості педагогів-ґендерологів як нового покоління кадрів сфери освітніх послуг, здатних успішно виконувати завдання ґендерної соціалізації та виховання підростаючого покоління, формувати нову особистість, що комфортно й адекватно вписується в концепцію демократичного суспільства.

Зміст Базового компонента дошкільної освіти ґрунтується на засадах особистісно орієнтованого підходу як втілення ідеї рівних прав і можливостей статей, цілісного, гармонійного, усебічного розвитку дитини без огляду на її стать, орієнтації дітей на партнерство в міжстатевій взаємодії, що відповідає принципам ґендерної рівності.

У Базовому компоненті також наголошено на рівності умов для реалізації задатків, здібностей, різнобічного розвитку кожної дитини, незважаючи на її статеву належність. Розгляд дитини як найвищої цінності, актуалізація уваги на важливості розширення її життєвого простору загалом відповідає егалітарній парадигмі соціалізації дітей. Гендерна соціалізація дівчаток і хлопчиків здійснюється під впливом соціуму, батьків, однолітків, педагогів тощо.

Важливими компонентами ґендерної соціалізації є ґендерна освіта та виховання.

Ґендерна педагогіка – це сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов в закладі дошкільної освіти для соціалізації дітей, важливою складовою якої є самоідентифікація дитини як хлопчика чи дівчинки.

Метою гендерної педагогіки є пом’якшення гендерних стереотипів через створення толерантних умов для формування особистості дитини, створення відповідного середовища для самореалізації індивідуальних можливостей кожної дитини, розкриття вроджених здібностей, талантів, покликання.

Ґендерне виховання – цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування в них поваги до особистості, незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками толерантної поведінки та з метою побудови громадянського суспільства.

Завданнями ґендерного виховання є:

- реалізація гендерного підходу в усіх ланках освітнього процесу;

- збагачення емоційного світу, створення умов для розвитку індивідуальних здібностей з метою самореалізації особистості;

- накопичення та формування досвіду егалітарної поведінки.

Засобом впровадження ґендерного виховання в освітню діяльність є включення в освітній процес ґендерної складової та застосування особистісно орієнтованого підходу у взаємодії педагогів та дітей.

Ґендерне виховання може також впроваджуватися через:

- різні напрями виховання, як складову національного, морального, сімейного, правового, розумового, трудового;

- включення ґендерного виховання до освітньої програми ЗДО;

- співпрацю освітян і громадських організацій;

- комплексне врахування інтересів жінок та чоловіків, дівчат та хлопців на рівні громади;

- формування ґендерної культури педагога, пропаганду гендерної просвіти;

- різні напрями роботи з дітьми з доповнення і розширення можливостей їх соціалізації.

Для того, щоб ґендерний підхід у вихованні став реальністю, необхідними є декілька умов:

- теоретико-методологічна база;

- відповідна законодавчо-нормативна база;

- формування у педагогів розуміння необхідності ґендерного підходу та установка на його реалізацію;

- змістовна психолого-педагогічна та методична підготовка педагогів до реалізації ґендерного виховання.

Організація творчо-розвивального життєвого простору буття дитини потребує дотримання принципів ґендерної рівності, що передбачає:

- створення умов для вільного та усвідомленого особистісного вибору дівчатками й хлопчиками життєвих стратегій, враховуючи вибір ігор, іграшок, друзів, професій тощо;

- сприяння розвитку у дітей критичного мислення, здатності протистояти ґендерним стереотипам як необхідних умов ефективної самореалізації особистості, усебічного розкриття її потенціалу в процесі життєдіяльності без огляду на стать;

- упровадження дієвого психолого-педагогічного супроводу ґендерної соціалізації дитини дошкільного віку, що передбачає забезпечення рівності розвитку дітей обох статей, сприяння участі кожної дитини у всіх видах діяльності, потрібних для її фізичного, пізнавального, емоційного і соціального зростання.

Організаційно-педагогічні умови ґендерного виховання передбачають:

- виконання дітьми різної статі однакових ролей у сюжетно-рольових іграх сімейно-побутової тематики;

- залучення хлопчиків і дівчаток до виконання функцій лідерів, капітанів тощо;

- заохочення дітей обох статей до використання різного обладнання (спортивного, трудового, предметного);

- спільна участь дітей обох статей у прибиранні іграшок, виконання доручень;

- формування ігрових команд, різнорідних за статевою належністю;

- використання спільного ігрового простору для дітей обох статей.

Заходи, присвячені ґендерній проблематиці, мають:

- передбачати різноманітні рівноцінні варіанти вибору;

- уможливити пошуки альтернативних стратегій забезпечення повноцінного розвитку кожної дитини незалежно від її статі;

- виховувати повагу і шанобливе ставлення вихованців до усталених народних традицій у взаємозв’язку з ґендерним та національним вихованням.

ЗДО є одним з агентів ґендерної соціалізації особистості. Заклад освіти проводить організаторську та ґендерно-просвітницьку роботу з виконання

вимог Закону України «Про дошкільну освіту» щодо забезпечення рівних прав та можливостей дитини незалежно від її статі, різнобічного розвитку дитини дошкільного віку, збереження і зміцнення її здоров’я, пріоритетної ролі сім’ї у вихованні і розвитку дитини.

Для цього потрібно дорослим, батькам, вихователям роз’яснювати дітям неправомірність традиційних вимог щодо їхньої «статевовідповідної» поведінки. Слід упровадити курси ґендерної просвіти в систему методичної роботи з вихователями, у педагогічний всеобуч батьків.

Також важливо представити дошкільнику, відповідно до реалій сьогодення і в контексті суб’єктного підходу, не лише різноманітність сфер життєдіяльності жінок і чоловіків, а й культурне та історичне розмаїття ґендерних ролей, надаючи кожній дитині свободу комбінувати й вибирати, розвивати свої задатки без обмежень за статтю, заохочувати розвиток загальнолюдських рис. Незалежність, впевненість, сміливість і чуйність, турбота і тактовність – цінні й корисні риси для обох статей, а не лише для хлопчиків чи дівчаток.

Впровадження ґендерного підходу в систему освіти включає:

- здійснення навчально-методичного забезпечення підготовки педагогів;

- включення ґендерного підходу до освітньої програми ЗДО;

- вивчення міжнародного досвіду із впровадження ґендерної освіти;

- залучення громади, громадських організацій до співробітництва у впровадженні ґендерного підходу в освітньому процесі ЗДО;

- проведення обговорень основних проблем ґендерної освіти в засобах масової інформації, на наукових конференціях, круглих столах.

Отже, ґендерний підхід є необхідною передумовою реалізації ґендерного виховання і виступає складовою особистісно орієнтованого освітнього процесу в ЗДО. Цілеспрямоване здійснення ґендерного виховання сприятиме утвердженню цінностей української національної ідеї, зокрема таких її складників, як державність, демократія, добробут, працелюбність і відповідальність, та ідеї рівноправності статей як запоруки демократичних змін в суспільстві та умови повноцінного, індивідуального розвитку дитини.